Ідея розпитати найбільш активного льодолаза України прийшла після повідомлення тренера збірної України з альпінізму Геннадія Копейки про те, що не буде українських спортсменів на міжнародних стартах. Стало цікаво, чим взагалі наразі живе українське льодолазіння? Тому декілька абстрактних запитань вилилося в повноцінне інтерв’ю. А між тим, льодолазіння - майже олімпійський вид спорту. Широко підтримується в UIAA. І у ньому у українських спортсменів були успіхи зовсім не так давно.
- Як багато людей займається льодолазінням в Україні? Бере участь в змаганнях з льодолазіння?
- Насправді, порахувати зараз, скільки людей займається льодолазінням в Україні, неможливо фізично. Це те ж саме, що запитати, скільки займається легкою атлетикою. Професійно - мало, на аматорському рівні (наприклад, альпініст, який взимку кілька разів виїхав на бурульки у Кам’янец-Подільський) - багато.
Тим більше, що зараз це стає дуже доступно. Спорядження є, лід теж іноді замерзає. За бажанням можна виїхати в інші країни. Тому такі заходи можна побачити в стрічці на фейсбуці, але про деякі я, наприклад, взагалі не знаю.
Ось недавно моїй дружині пише якийсь хлопець і просить гайкові ключі, щоб поміняти “клюви” на Грівель Монстр. 
Є трохи українців, які живуть в Європі та досить часто лазять по замерзлих водоспадах. Їх небагато, але рівень цих людей досить високий, тому що з льодом в Європі краще, ніж у нас. Я можу сказати про тих, хто лазить більше спортивне льодолазіння. Це ми говоримо зараз про драйтулінг і про тренування на тренажерах. Таких людей дуже небагато, а хорошого рівня — одиниці.
Раніше було краще, іноді по 5-7 спортсменів їздили від України на етапи Кубка Світу, Чемпіонати Світу і Європи.
Зірковий час був зовсім недавно. У 2013-му на Чемпіонаті Світу і в 2014-му на Чемпіонаті Європи Україна займала в командному заліку 2-і і 3-ті місця. У минулому році нас їздило всього 2 людини, в цьому році поки 0.
Але є позитивна тенденція в плані чемпіонатів України. За 5 років роботи ми відстояли те, що льодолазіння тепер - офіційний вид спорту, і можна виконувати розряди на змаганнях.
Хоча учасників не сильно багато, але є чітка тенденція розвитку в Одесі, активні хлопці в Запоріжжі, Львові, Києві. З дівчатами поки важко...
- З яких регіонів ці люди? В яких регіонах України є постійні льодолазні школи?
- Про постійні школи говорити не доводиться. Я думаю, що практично постійно тренуються тільки в Харкові.
У Києві проблема з залом.
В Одесі були дуже активні хлопці, але якось всі роз'їхалися в інші міста або пішли в інші активності. А раніше там проводили чемпіонати області, багато тренувалися на великому скеледромі на березі моря…
У Львові є активні хлопці на скеледромі Бухта. Навіть проводили там чемпіонати області. У тому числі і зі "швидкості".
У Запоріжжі хлопці активні, але лазять більше по скелях. І їм це в кайф.
Є активні хлопці в Дніпрі, кілька років тому там навіть заливали бурульку для змагань в місті. І було круто. В 2011-му чи 2012-му році ми з дніпропетровським Ігорем Тяпкіним вигравали зв'язки на фінальному кубку Росії по льодолазінню в Архангельську
Зараз намагаються там щось зробити, бо у них є скеледром на вулиці. Будемо щось думати.
- Хто є найбільш відомим льодолазними тренерами в Україні? Хто двигун цього виду спорту в Україні?
- Нікого немає.
Окремо треба сказати про двигун спортивного льодолазіння в Україні в останні років 5. Це Михаревич Олексій. Свого часу він був моїм студентом, я витягнув його в на другому курсі в Крим, і понеслося.
Він брав участь у всіх льодолазних проектах, а їх було чимало. Якщо хто пам'ятає, він був в Києві на Ice Fest в 2012-му році з болдерінгу, пробивав траси для драйтулінга в Криму, їздив на міжнародний семінар постановників, аспірант UIAA. Всі чемпіонати України він організовує з 2013 року, а сам готує траси. Чемпіонати у Львівській та Одеській областях декілька років підряд теж він готував, навіть проводив тренування в найлютіший мороз в Харкові на вулиці. Саме він на моїх тренуваннях страхував людей сотні годин свого часу, ми з ним будували перший стенд під кішки в Харкові (поки не відкрилася Вертикаль в Харкові).
Тому я вважаю, щоб розвивати в Україні льодолазіння, треба не спортсменів підтримувати, а Олексія. Щоб мотивувати його їхати у Львів, Дніпро, Одесу, Київ, крутити траси і робити змагання. Тому що я розумію, якщо він в якійсь момент скаже: “Валік, я більше не хочу безкоштовно мерзнути на вулиці з вашим льодолазінням.” То й в Харкові все швидко закінчиться Бо я зараз в Харкові нечасто, в основному всі тренування він проводить.
- Хто найбільш відомий спортсмен в Україні? Який у них досвід міжнародних стартів?
- Найтитулованіший - одесит Женя Кривошейцев. Триразовий (якщо не помиляюся) Чемпіон Світу. Але зараз на старти вже кілька років не їздить.
Я останні 10 років не пропускав жодного міжнародного старту UIAA.
З сильних спортсменів можна назвати Кайдаша Володимира (Одеса), Білецьку Євгенію, Мельникова Іллю (Харків). З Мельниковим ми якраз і були призерами ЧС і ЧЄ в командних заліках. Але у всіх практично зараз спад настрою з цим курсом євро. Поїхати в Європу або далі дуже дорого, а фінансування немає.
Молоді практично немає. Більше з економічних причин, думаю. Все дороге. Пара хороших льодових молотків - 500-900 євро, кішкоботи - 200-500 євро, каска, рукавички спеціальні .... тому в Харкові і тримається ще хоч якось на ентузіазмі і моєму спорядженні.
- Що потрібно від спортсмена, щоб брати участь в українських змаганнях? Який досвід, тренованість, документи, гроші на участь?
- Головне - бажання. Ми зараз всіх агітуємо приїжджати на Чемпіонати України. Ось в грудні був перший Чемпіонат України, на який ФАіС України виділила грошей. І розряди присвоювалися.
Є ще ряд вимог. На ЧУ потрібна заявка від облспорткомітету. І штамп фізкультурного диспансеру. І якщо штамп диспансеру можна на свій страх і ризик підробити на кольоровому принтері (жарт), то штамп облспорткомітету повинен бути. Є певні вимоги до формату виконання розрядів. Повинно бути учасників не менше, ніж з 6 областей України.
Ну і здати внески в ФАіС України.
На змаганнях ми даємо практично все в прокат: молотки, каски, кішкоботи, системи... рукавички тільки свої треба
Тому, користуючись нагодою, всіх запрошуємо на Чемпіонат України, який відбудеться в Харкові 23-25 березня.
Якщо хтось, хто прочитає, захоче приїхати - пишіть мені на ФБ, все розповім і проконсультую.
Але тут ще є якесь совкове гальмо у народу: чого я туди поїду ганьбитися, все одно харків'яни все виграють.
Це реальний глухий кут, хлопці!
Змагання - це фан, можливість чогось навчитися у сильних, реально оцінити свої сили, познайомитися з новими людьми і так далі. Пам'ятаю, в 2009-му я вирішив поїхати на перший кубок світу в Румунію. Так ми удвох сіли в потяг і поїхали. Я тоді лазив ще в саморобних кішкоботах з ковзанів, перероблених з Грівель Монстр. Але з першого разу я побачив еліту світу і зрозумів, чого треба прагнути…
Тому приїжджайте!
- Які є всеукраїнські старти?
- Уже 5 років проводяться всеукраїнські старти у вигляді чемпіонату зі складності, і вже роки зо три ми проводимо змагання і на "швидкість". У грудні цього року був болдерінг вперше. Я, на жаль, пропустив.
Насправді, кожен старт по своїй суті всеукраїнський. Стартів мало, ось всі й намагаються приїхати. Будь це Одеса, Харків чи Львів.
- Які є найбільш популярні та представницькі міжнародні старти?
- Є такий сайт http://www.theuiaa.org/ice-climbing/
Там все є. Всі календарі, результати, програми змагань, і навіть прямі трансляції з кожного етапу. Можна і в запису подивитися. У минулі роки у нас хлопці в якомусь кафе сідали увечері подивитися на наші виступи на фіналах і вболівали. Реально крута штука. Батьки дивляться онлайн, друзі …
Всі кубки світу класні, це особлива атмосфера, про кожен можна багато говорити ...
Але краще один раз з'їздити.
- Що потрібно для участі українських спортсменів у міжнародних стартах? Який порядок витрат на спортсмена і на команду?
- По суті, треба трохи бюрократії, яка спортсмена не особливо турбує, тому що я все роблю. Потрібна міжнародна ліцензія (я оформляю). І власне все.
Ну і гроші на поїздки.
Арифметика проста: квитки на літак, ліцензія 50 євро в рік, 50 євро кожен стартовий внесок, жити взимку недешево, особливо в Швейцарії і Франції (30 євро день мінімум), машина напрокат + бензин і автодороги), поїсти... це Європа.
Другий рік проводять кубок в Китаї, 8й рік в Кореї. Ось туди злітати вже від 1000 $. А ще кубок в США ...
В сезоні 2018-го року 5 стартів: Швейцарія, Італія, Китай, Корея, Росія. На все на людину, думаю, близько 3000 $. І це тільки поїздки. А плюс ще підготуватися: дзьоби і зуби на кішки запасні, рукавички як витратний матеріал на тренуваннях, вітамінчики й амінокислоти ну і так далі ...
- Чи є державна або спонсорська підтримка спортсменів?
- На міжнародні старти жодного разу за 10 років я не отримав ні копійки.
Нас дуже довго підтримує Экипировочный центр "Северная стена" (Київ). Насправді, Іванченко Володимир зробив неможливе ще пару років назад. Користуючись нагодою, йому величезний респект і повага! При всіх труднощах 2013-2015-х років і скачках курсів валют, він особисто давав гроші на проведення Чемпіонату України. І якби не він, ми б просто не змогли б ці чемпіонати проводити!
Президент Харківської Федерації Геннадій Копейка нас дуже підтримує. Веде роботу зі спорткомітетом, ФАіС України і так далі.
- Яке мінімально необхідне спорядження потрібно для льодолазіння?
- Тут класика: бури, каска, система, мотузка, реверс, черевики, кішки, рукавички і льодоруби.
Якщо спортивне льодолазіння, то тут трохи складніше. Молотки спеціальні треба/бажано, кішкоботи, змінні зуби і дзьоби, рукавички. Ну і головне, потрібен тренажер. У нас в Харкові є тренажер, куди можна бити кішки, там і проходять всі чемпіонати України поки.
- У чому особливість цього виду спорту взагалі? Наскільки можна поєднувати із суміжними видами? Альпінізм, скелелазіння, туризм ...
- Все залежить від того, яким льодолазінням ти хочеш займатися. Це як гірський туризм і скелелазіння.
Якщо просто лазити по льоду в Кам'янці-Подільському або на бурульки в кар'єрі, то це основа основ в тому числі і для альпінізму. Люди освоюють роботу на льоду, працюють з льодовими молотками, вчаться ставити ногу на різному льоду...
- Які вимоги до арен для цього виду спорту? Що є придатного в Україні?
- Змагання проходять в кішкоботах. І по прийнятих і затверджених українських правилах теж. Тому в першу чергу головною проблемою є те, що в фанеру стенду потрібно бити кішки, що може здатися дурістю спочатку.
На сьогодні в Україні є тільки один стенд такий - харківська Вертикаль.
І то там трохи таких площин.
Тому ми на зиму зашиваємо скелелазні площини просто листами фанери. І зачіпки крутимо на саморізи. А не на болти.
В Одесі була така практика, у Львові. Але багато фанери коштує дорого, кожен старт дорогий. Особливо якщо врахувати те, що хороші траси можна зараз зробити тільки на хорошому нависанні. А крутити фанеру на нависання - важко.
Ну і плюс, якщо лазити на людному стенді, то треба враховувати, що новачки спочатку часто кидають молотки, які потім летять в різні боки.
Лазіння в скельниках з молотками - штука хороша, прикладна. Але від лазіння в кішкоботах відрізняється дуже сильно.
- Які перспективи у льодолазіння в Україні?
- Тут все сумно. ФАіС України абсолютно не допомагає, тільки змушує займатися бюрократією. Можна багато бруду тут вилити, але не буду. Тому руки часом опускаються. Ми ж не пацани молоді, щоб нас відфутболювали, типу кома стоїть не там в регламенті чемпіонату України, йдіть переробляйте. Ну та й Бог з ними.
Є висока ймовірність того, що Китай може включити льодолазіння в програму зимових Олімпійських Ігор в Пекіні в 2022м році. Тоді будемо дивитися вже.
А шанси є на Олімпіаду. Китайці дуже активно взялися за льодолазіння в останні 2 роки.
- На сайті ФАІС є список льодолазної комісї. Хто в ній за що відповідає?
- На сайті старий склад. Женя Кривошейцев вже відійшов від справ. Загалом є я, Михаревич Олексій і Копейка Геннадій. Ось ми втрьох і "тягнемо" усе льодолазіння. Копейка займається документацією, спілкуванням з Міністерством і ФАіС України, працює з обласпорткомітетом Харківським. Михаревич робить всі змагання.
І проводить громадські тренування в Харкові.
Ledolaz Ukraine
- Які найближчі плани з розвитку льодолазіння в Україні?
- Була ідея провести в перший раз Кубок України, який би складався з декількох етапів. Труднощі, наприклад, в Одесі, Харкові та Львові. Але президент ФАіС України Симоненко висмикнув зі списку практично всі змагання. Відповідно, якщо їх немає в календарі Міністерства спорту, то і отримати фінансування організатори не можуть, а учасники - оплату проїзду і відрядні.
Тому за фактом навесні пройде один важливий старт - Чемпіонат України 23-25 березня в Харкові. ТруднОЩІ та швидкість.
Що змінилося за останніх кілька місяців? У міністерстві затвердили розрядні нормативи. Ми провели відкритий Чемпіонат Харківської області в листопаді і Чемпіонат України з болдерінгу в грудні. І деякі учасники вже виконали нормативи 1 спортивного розряду. І кілька людей з Одеси, Києва і Харкова виконали нормативи Кандидат в майстри спорту.
Я не знаю, чи оформлюють їх хлопці в Одесі і Києві, у нас Михаревич Олексій за підтримки Обласної Федерації займається оформленням цих звань і розрядів.
Що буде змінюватися? Маємо надію, що в зв'язку з тим, що ми тепер офіційний вид спорту, будемо мати хоч якесь фінансування на проведення Чемпіонатів України.
З курсом євро неможливо вгадати, що буде з українськими спортсменами на міжнародних змаганнях, якщо не з'являться джерела фінансування, хоча б в особі Міністерства молоді та спорту.
