У 1996 році, при сходженні на Еверест декількох комерційних груп, трапилася найбільша трагедія в історії Евересту. Чотири альпіністи загинули, решта потрапила під лавину та отримали серйозні обмороження. Вікіпедія про цю подію
Автор статті: Ігор Дерибас
Дві книги про трагедію 1996 року зі точки зору тих, хто вижив. Перша - Джона Кракауера "У розрідженому повітрі" читається легко, автор зібрав і обробив величезну кількість інформації від всіх доступних учасників з різних експедицій. Дає свою суб'єктивну оцінку подіям і особам, що не сподобалося деяким учасникам подій і викликало багато суперечок в альпіністському середовищі. Після прочитання книги з'являється стійке бажання ніколи не ходити на великі висоти.
Друга книга - "Сходження" Вестона ДеУолта. Складається враження, що автор скористався ім'ям видатного альпініста Анатолія Букрєєва, хоча насправді в книзі тільки фрагменти його авторства. Книга читається дуже важко, стиль написання мені не сподобався, багато фрагментів описують одне й те саме по кілька разів. Видно, що одна з цілей книги просто спростувати версію Кракауера про те, що сталося. Інша мета, це описати історію життя Букрєєва. Автор претендує на об'єктивність не даючи свої оцінки подіям. З цікавого - запис розбору зі слів учасників через пару днів після спуску в базовий табір, чого немає у Кракауера. Але, чесно кажучи, книгу я ледь дочитав, багато повторень одного й того ж самого, ще й дурні примітки, що пояснюють, що таке кішки і т.д.
У мене сформувалася думка, що був би у гідів групи Фішера нормальний зв'язок, події розгорталися б зовсім інакше. Про людські помилки не писатиму, нехай кожен сам робить свої висновки той, хто захоче теж прочитати, ну або хоча б подивитися фільм "Еверест" 2015 року.