Про Хан-Тенгрі
Хан-Тенгрі - одна з тих гір, про які говорять “одна з найкрасивіших гір світу”. Я думаю, такі ярлики доволі безглузді, бо відчуття краси сугубо суб’єктивне. Але, як на мене, Хан-Тенгрі дійсно дуже красива гора. Вперше я побачив фото Хан-Тенгрі більше, ніж 10 років тому. Крута піраміда з текстурними мармуровими стінами, яка значно вища, ніж всі гори навколо, виглядає дійсно вражаюче. Такі грандіозні гори викликають в мене непереборне бажання залізти на них, і неважливо, яким саме маршрутом. Таке захоплення я відчував по відношенню до Cerro Torre, а також Robson, Waddington, Chaltén, Devil’s Thumb, Tualliraju, Thalay Sagar, Gasherbrum 4 І т.д… І, звісно ж, Хан-Тенгрі. Я вже давно мав план “одного дня” поїхати на Хан-Тенгрі, але ніяк не міг зібратись. Напевне тому, що Хан-Тенгрі немає в списку цілей більшості “нерадянських” альпіністів і більшості моїх напарників.
Про культурні відмінності
Це доволі цікаво, як відрізняються культури західноєвропейських/північноамериканських альпіністів від пострадянських. Звісно, десятиріччями існував великий політичний бар’єр між цими групами альпіністів, також мовний бар’єр досі обмежує обмін ідеями та інформацією, навіть коли Холодна війна давно закінчилася. Альпіністи Західної Європи та Північної Америки часто не мають й гадки про досягнення пострадянських альпіністів через те,що не мають шансів прочитати новини, які написані кирилицею. Ці дві групи альпіністів часто використовують різні тактики, техніки та спорядження. На мою думку, це відображає культуру (школу), в якій альпіністи навчались та гори, де альпіністи починали ходити. Пострадянські альпіністи часто вчаться в великих структурованих альпіністських організаціях, а альпіністи Західної Європи та Північної Америки частіше вчаться індивідуально. Рельєф, порода та погода на Кавказі сильно відрізняються від Альп, тож техніки та спорядження, до яких звикли альпіністи, теж відрізняються.
Як виникла ідея
Влітку 2017 я поїхав на Гашербрум 2 в Каракорум. Вперше я потрапив у великий базовий табір. Всі мої попередні експедиції базувались в тихих безлюдних долинах. Перебування в популярному базовому таборі має свої переваги. Одна з яких - можливість познайомитись і поспілкуватись з іншими альпіністами. Там я зустрівся з українськими альпіністами, які займаються стінними схожденнями (більшість альпіністів в базовому таборі Гашербрум 2 не ходять стіни), а саме - Нікітою Балабановим, Мішею Фоміним та Вячеславом Полежайко. Так само, як альпіністи з Північної Америки проводять багато часу на Алясці чи в Скалистих горах, тому що дістатись туди не так дорого, як в Азію, альпіністи з СНГ часто подорожують до Грузії, Киргизії, Казахстану та Таджикистану. Нікіта, Міша і Слава були на Хан-Тенгрі, тож я пристав до них з усіма тими запитаннями, що в мене давно турбували. Під час спілкування з Нікітою, я зрозумів, що ми маємо подібне бачення щодо гір, і ми підтримували стосунки і після Гашербруму. Ми зустрілися в Шамоні, щоб полазити разом і спланувати нашу поїздку на Хан-Тенгрі. Безперечно, для топових альпіністів найбільш цікава Північна стіна Хан-Тенгрі: рівномірно крута стіна з перепадом 2700м, завжди холодна і вкрита льодом, виводить на 7000 вершину. Я думаю, що це одна з найцікавіших стін в світі. Так як це була одна з топових доступних цілей для радянських альпіністів, тут було багато спроб, а тому прокладено не один маршрут. Декілька разів стіна була пройдена в альпійському стилі, але доволі великими командами. На даний момент найшвидше проходження було більше ніж 4 дні. До того ж, наскільки я чув, стіна ніколи не було пройдена жодним альпіністом не з СНГ. Північна стіна була в планах Нікіти в його попередній приїзд під Хан-Тенгрі. І цього літа вона стала нашою ціллю. Але, як це часто буває, коли ти ставиш великі цілі, не все виходить як ти хочеш.
Алмати
10 Липня я прилетів в Алмати, найбільше місто Казахстану і перше місце на території СНД, в якому я побував. Казахстан - практично невідома країна для західноєвропейців та американців. І це при тому, що це 9-та найбільша країна світу. Я думаю,більшість європейців та американців мають неправильне уявлення про Казахстан, як про країну третього світу. Вони б дуже здивувались, побачивши блискучі будинки, дорогі машини і райони, повні дорогих котеджів. Я бачив багато місць в США, більше схожих на “третій світ”, ніж Алмати. Але мене більш цікавило, що Алмати розташовано в передгір'ї Тань-Шаню. Цілий ряд 4000 вершин з льодовиками розташовані відразу за містом.
Я провів декілька днів, ходячи по довколішніх горах, поки Нікіта не прилетів в Алмати. Потім ми переїхали в Бішкек, найбільше місто Киргизїї. Киргизія також виявилось набагато більш розвиненою країною, ніж більшість людей думають. Дорога від Бішкеку до нашого базового табору під Хан-Тенгрі також пройшла приємно і гладко. Порівняно з бюрократією в Непалі, Індії та Пакистані, організація сходження в Киргизстан на диво легка, без пермітів і віз.
В базовому таборі
Після декількох днів чекання на погоду, Нікіта та я полетіли величезним гелікоптером до базового табору на Північний Інильчек. Хоча ми планували йти на північну стіну, ми встигли сходити тільки класичний маршрут на Хан-Тенгрі для акліматизації (власне, один з двох класичних маршрутів, інша класика легша, але більш небезпечна, йде з півдня). Наш базовий табір був найбільшим з базових таборів, де мені довелося побувати. Це було цікаво, але негативним моментом було те, що кожні декілька днів нова група альпіністів висаджувалась з гелікоптеру, приносячи з собою нову порцію вірусів. 1 серпня я та ще декілька людей з базового табору “злягли” з застудою. І хоча я не був сильно хворий, мені точно не варто було йти на висоту, тож я залишився в базовому таборі, аби одужати. Мені все здавалось що я ось-ось одужаю. Але імунітет і так виснажений перебуванням на висоті 4000 м, тому простуда тягнеться і тягнеться. Через тиждень я раптом відчув себе значно гірше і здався. Меня здається, мій організм просто не міг відновитись, перебуваючи на висоті 4000 м, тому не було ніякого сенсу перебувати там далі. Я б не зміг нормально лізти хворим, не те, що отримувати від цього задоволення. Мені було шкода через Нікіту, бо через мене в нас не вийшло сходження. Але принаймні Нікіта сходив соло по класиці Хан-Тенгрі перед від'їздом.
Замість висновків
Незважаючи на те, що експедиція не була успішна, я вважаю її чудовою поїздкою. Я був у захваті від дослідження нової частині світу, де я ніколи не був раніше. Мені було цікаво дізнатись про культуру і вивчити трохи мови країн СНД. І я був вражений альпіністським потенціалом Киргизстану - надзвичайні гори, без жодний обмежень і бюрократії. Дуже ймовірно, що я ще повернусь сюди.
Colin C. Haley
